Ось і завершується одинадцятий навчальний рік - останній у нашому шкільному житті. Попереду у кожного із нас нове - доросле життя. Ми вирішили поділитися своїми думками у такий важливий момент нашого життя.
Анастасія Хименко: Дуже складно зараз усвідомлювати, що я - випускниця. Ще вчора я сиділа в одному класі зі своїми однокласниками, а тепер... Правду кажучи, дуже складно залишати школу, друзів. Я буду пам'ятати й сумувати за кожним, навіть за тими, з ким я була не в дуже гарних відносинах. Цей рік був надзвичайно складним, але й у той же час - найкращим. Протягом 11-ого класу дуже змінилося ставлення вчителів до нас, в кращу сторону. Було приємно, коли за тебе хвилюються навіть більше, ніж твої батьки. Не даремно кажуть, що школа - другий дім. Я дуже вдячна всім за терпіння і турботу, розуміння і підтримку. За усіма вже сумую і всіх дуже люблю.
Анастасія Баштанник: Я випускниця. Я одночасно дуже захоплена і схвильована цією подією. Передусім, я маю скласти зно, а після матиму гарну можливість відпочити. Насправді, це дуже сумно, адже зовсім скоро у нас завершиться маленький етап нашого життя, котрий ніколи не повернеш. Я вважаю, що раніше ми не цінували цих шкільніх буднів, а зараз дуже жалкуємо. Бажаю кожному із мого класу досягти своїх цілей та мрій, все можливе!
Діана Дідух: Ну ось і настав мій останній день навчання в улюбленому ліцеї. Ми всім класом досить довго йшли до цього. Тепер залишилось скласти ЗНО, а потім довгоочікуваний випускний вечір. Коли я згадую все, що було в шкільних стінах, мені стає радісно, але й сумно тому, що це більше ніколи не повториться. Тепер не буде улюблених вчителів, цікавих і веселих уроків, а в подальшому відвідувати школу ми будемо тільки в якості гостей. Та й з однокласниками, з якими провчилися цілих 11 років, швидше за все більше не побачимося ніколи. Можливо життя зведе нас однією дорого, але це мало ймовірно. Особливу роль в моєму шкільному житті зіграли вчителі. Наталя Дмитрівна з самого першого класу заохочувала до знань і відкрила дорогу в довге шкільне життя. Любов Борисівна стала другою мамою, яка допомагала вирішувати всі шкільні проблеми і робила звичайні сірі будні яскравими і незабутніми, організовуючи різноманітні свята в нашому класі. Також вона завжди спрямовувала нас на вірний шлях і вчила самостійно приймати рішення. Володимир Миколайович, Андрій Леонідович, Катерина Олександрівна та Галина Іванівна - допомогли розкрити мій потенціал, про який я сама навіть ніколи не підозрювала) За це їм всім ВЕЛИКЕ СПАСИБІ. ДЯКУЮ ВСІМ!!! Сподіваюся, що студентське життя буде таким ж яскравим і незабутнім, як і ці 11 років, проведені в школі за третьою партою з чудовим другом і товаришем Єгоркою.
Олександра Тріус: Цей рік промайнув для мене дуже швидко. Я навіть не встигла кліпнути очами,як ми вже закінчуємо школу. Останні 2 роки я стала активісткою і не пропускала найяскравіші моменти шкільного життя. Наші вечірки, ЩДК, свята, виступи і черлідінг залишаться в моєму серці назавжди. Школа формує нашу поведінку в суспільстві, з якою ми підемо в доросле життя, вчить нас не боятися висловлювати свою думку і підтримує в починаннях.Хочу, щоб цей чудовий шлях завершився успішною здачею іспитів та яскравим святом "Випускний бал", адже ми одна сім'я.
Максим Сур: Цей рік був дуже насичений багатьма подіями, новими знайомствами та переживаннями. На початку року я вважав, що неможливо підготуватися до іспитів за 9 місяців, але я помилявся. Сподіваюсь, що цей випускний рік я запам'ятаю на все життя, тому що розпочинається новий період, хтось скаже, що це - кінець дитинства, та у деякій мірі буде правий, але я вважаю, що це - лише початок нової історії, тієї історії з якої ми повинні отримати максимум насолоди та забезпечити своє подальше життя. Цього року я познайомився з багатьма новими людьми, а з деякими припинив спілкування і це цілком нормально, бо наше життя - це нескінченна течія подій і у цій течії важливо не втратити себе та завжди знайти вихід із будь-якої ситуації. Я буду дуже сумувати за шкільними роками, але також я розумію, що у майбутньому буду сумувати за студентським життям, але усе це: моменти. Моменти, які я, у свій час, не дуже цінував, тому і буду сумувати за усім цим. І як би хто не говорив:"цінуйте моменти", зробити це майже неможливо, бо у всій цій "течії подій" ми не зможем знайти часу на насолоду якимось моментом, ми просто будемо присти..
Євгенія Соніч: 11 клас був дуже хорошим, шкода, що так мало бачились, але морально ми були завжди разом, завжди жартували і сміялися в класі, ніколи у нас не було ізгоїв і буллінгу. Тому я впевнена, що ми самий дружний клас!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар