11-А клас Запорізького АЛ №23: 26 квітня – День Чорнобильської трагедії

Джерело: "Большая перемена"
Рубрика: «Цей день в історії»

Ведучі рубрики: Верлинська О. учениця 8-А,
Денисенко А.Л. учитель історії

Інформацію взято за матеріалами інтернет видань

30 років тому за 100 кілометрів на північ від Києва сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства - аварія на Чорнобильській АЕС, яка призвела до радіоактивного опромінення великої кількості людей, забруднення води та значних територій.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 29 березня 1990 року 26 квітня проголошено "Днем чорнобильської трагедії". У цей день у Білорусії також відзначають День Чорнобильської трагедії. У Росії - День пам'яті загиблих у радіаційних аваріях і катастрофах.

Цього дня люди вшановують пам'ять загиблих під час трагедії, згадують про героїзм пожежників, експлуатаційного персоналу станції, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Саме 26 квітня 1986 року о 01:23 за київським часом на четвертому реакторі ЧАЕС під час його планового вимкнення виникла неконтрольована ситуація, внаслідок якої сталися два вибухи. Їх потужність була настільки великою, що було зруйновано сталеву і свинцеву обшивки реактора, а в повітря піднялося понад 60 тонн радіоактивних матеріалів. Сумарна радіація викинутих у повітря ізотопів склала 50 мільйонів кюрі, що у 30-40 разів більше, ніж при вибуху ядерної бомби в Хіросімі у 1945 році.

Наступного дня, коли у Швеції за рівнем радіації визначили, що в Україні мала місце аварія, уряд СРСР повідомив про Чорнобильську трагедію. За офіційними даними, від вибухів і при гасінні пожежі, що тривала близько десяти днів, загинула 31 людина і понад 200 було госпіталізовано (за неофіційними, в Україні внаслідок аварії померло майже 15 тисяч людей). Лише через три тижні за допомогою кількох тисяч тонн піску, бору, свинцю, глини і людських надзусиль вдалося ізолювати реактор, який продовжував випромінювати радіацію.

З території навколо станції було терміново переселено людей, аби врятувати їхнє життя. У радіусі 30 кілометрів від місця аварії було евакуйовано понад 100 тисяч людей. Утворилась так звана "зона відчуження", куди прибували фахівці, які направлялися для проведення робіт на аварійному блоці і довкола нього, а також військові частини. Люди працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набирав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїжджали інші. Близько 240 тисяч осіб брали участь у гасінні пожеж і розчищенні та отримали високі дози радіації.

Щоб запобігти подальшим викидам радіоактивних матеріалів, до кінця 1986 року четвертий реактор АЕС було накрито спеціальним саркофагом. Його будували тисячі добровольців і мобілізованих солдатів, яких пізніше стали називати "ліквідаторами". Загальна їх кількість за всі роки становить майже 600 тисяч осіб.

Зрештою Чорнобильську АЕС було знову введено в експлуатацію. Однак великі пожежі й аварії у 1991 та у 1996 призвели до зупинення спочатку другого, потім і першого реактора. А 15 грудня 2000 року було зупинено останній, третій реактор, і діяльність ЧАЕС як виробника електроенергії закінчилася.

Справжня інформація про масштаби катастрофи в СРСР приховувалася від громадян. І в найбільш постраждалих областях Радянського Союзу, які тепер належать Україні, Білорусі та Росії, в перші дні після аварії не здійснювалося жодних заходів із захисту населення від радіації. Тоді ж радіоактивному опромінюванню піддалися майже 8,5 млн людей, що перевищує чисельність населення Австрії. Було забруднено 155 тис. кв. км території, що становить майже половину загальної площі Італії. Сіль господарські угіддя площею майже 52 тис. кв. км, більш ніж територія Данії, були забруднені цезієм-137 і стронцієм-90. Майже 400 тис. громадян було переселено, проте мільйони, як і раніше, живуть в умовах, коли залишкова дія, що зберігається, створює ряд небезпечних наслідків.

Чорнобильська катастрофа в масовій культурі:

фільм «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів», кадри якого знімали в Прип'яті влітку 1986 року;
фільм «Розпад» (1990 р.) — американсько-радянська стрічка, один з перших художніх фільмів про Чорнобильську трагедію;
фільм «Серце Чорнобиля» (2003 р.) – американський документальний фільм, що отримав премію «Оскар» за найкращий документальний короткометражний фільм у 2004 році;
фільм «Аврора» (2006 р.) – українська стрічка, режисер – Оксана Байрак;
поема Івана Драча «Чорнобильська мадонна»;
симфонія для органу «Чорнобиль» Мікаела Тарівердієва, 1988 р.;
пісня Тарас Петриненка «Чорнобильська зона»;
пісня Адріано Челентано «Sognando Chernobyl» («Мені сниться Чорнобиль»);
серія комп'ютерних ігор S.T.A.L.K.E.R.;
комп'ютерний вірус «Чорнобиль»;
квебецький драматург Філіпп Ландрі присвятив місту свою драму «Повернення до Прип'яті»;